Надія · є...

Може й зовсім не про братів, може й не про менших, може й не про наших, але все ж...

Моя бабця називає цих жучків "жидиками"....
Цікаво, чому? Невже вони так схожі на "братів наших менших"?
А може тому, що вони маленькі, їх багато і лізуть не туди, куди треба? Хоча, де їхні кучері? :)))

З.І. А ще на них риба клює - сам провіряв ;)

От ніколи не міг зрозуміти, чому, ніби, ?нормальна? людина може розмовляти з собою(мова йде не про психічно хворих людей - їм можна тільки поспівчувати)....і то так голосно, щоб всі чули!
Тепер я розумію! Це все рекламний хід! Таким чином, людина намагається звернути на себе увагу, бажає бути помітною, хоче спровокувати якусь дискусію чи просто намагається зацікавити своїми "розмовами" чи "викриками" інших навколосидячих...
Один такий кадр живе зі мною в гуртожитку....і ще на роботі є така "кадриня" :))

От буває така ситуація, коли ти живеш...живеш....і, ніби, все нормально, але зрештою тебе починають діставати стабільні ситуації чи люди....і так дістають, що готовий вбити ту(тих) людину(людей) і зробити щось так, щоб подібні ситуації не повторювались...але, курво, так не виходить! І доводиться миритись з тим, але це наганяє ще більшу злість!!!
І чому та(ті) людина(люди) не можуть зрозуміти, що вони своїми діями, своїм способом життя(існування?) не дають нормально жити(існувати?) оточуючим їх!?
Як це все дістало!!! Хочу жити на квартирі!!!!

От, чомусь, люблю такі фото...чи тому, що ніколи не знаєш, що там далі, чи тому, що ніколи й не дізнаєшся, а що таки там далі! :)
І так хочеться дізнатись....а нє!
Хоча я знаю, що там....але то вже інша історія :)

А хто знає що там далі? ;)

Життя-буття...час так швидко летить...півроку як я нічого сюди не писав...і щось навіть не хочеться писати, бо нема що...
Минули ті часи, коли просиджувався практично весь час за жужиком, аською і ще чимось в неті...
Постійно щось шукалось, сподівалось на щось краще(на що?)....пилось пиво літрами(для чого?)...мріялось(а чи насправді?)...просиджувалось даремно(ото точно!) сотні годин...
Ходилось на концерти, їздилось на фести, тряслось патлами і показувалось "КОЗУ"....лазилось по смітниках, стрибалось в гори сміття...отримувалось задоволення від незнатичого...

А зараз що? Робота... Навчання як такого вже й нема, тільки диплом залишився...
Єдине що приносить радість - це почуття, які за півтора року все сильніші! Тільки от часу на особисте надто мало, щоб насолодитись вдосталь... :( А так хочеться бути постійно разом....так бракує тепла! :(

Куди втекла ота безтурботність? Ні, я не шкодую, що все так як є, але хотілось би з цим, що є зараз в ті "безтурботні"(але ж, насправді, турбот було безліч!) роки!

Ай, нехай все буде як є....так навіть краще.....якось спокійніше....

See ya....

В мене в кімнаті завівся щур...тобто він давно вже тут жив, але я його не "помічав"...причому щур великих розмірів, ще й до того всього людиноподібний з руками й ногами...а який він бридкий!
Перше, що він насмілився вкрасти(може до того й ще щось було, але я не помічав, хоча, про те, що він лазить по тумбочках, особливо по моїй, я давно знав), це ковбаса...а що буде далі страшно й подумати! Тепер треба ховати все, починаючи від брудних шкарпеток...про гроші й мова не йде...
Жах! Треба тікати з того гуртожитка!!!

Дєкуючи ulvic, маю нову цяцьку - фотоапарат Canon EOS 3000v:

Розширена функціональність порівняно з моїм стареньким Зенітом...поки-що задоволений...
Хоч не прохфесійний, але все ж непоганий за свою ціну...на прохфесійний грошів нИма :)
Буду бавитись...результати якось викладу, коли дофоткаю плівку і оцифрую її :)

Ох,давненъко я сюди нічого не писав! Завжди якосъ то часу не вистачає, то просто лінъки...а ще останнім часом винъДОС переставляв декілъка разів і руки не доходили щосъ написати...Трішки бавлюся ВоВ...але повністю туди не занурююсъ,як білъшістъ...Десъ вичитав геніалъну фразу Блізів, що окрім Азероту і Аутленду ще є реалъністъ,хоча ми(геймери) мало про неї знаємо і практично нічого не чули,але попри все вона існує! :)Бавитися можна,але в міру!Ріспект і уважуха Блізам,але ще би грошей менъше дерли!

Побував в Криму на Red Alert-і...в Ялті,Судаку,Новому Світі...на горі Ай-Петрі і ще в декілъкох місцях...Повернувшисъ з Криму,побув трішки вдома...а тепер ще Підкамінъ чекає!!!А потім навчання,щоб його..!!!

От і побував я на цьому новонародженому фесті...було файно! Навіть дуже файно!!!
5 днів суперового відпочинку, з яких 3 вечори шаленого відривону під музику різних гуртів!
Назад хали в одному вагоні з організаторами, волонтерами і деякими артистами...досить-таки веселі люди...
Ех, гарно було! Хочеться ще!!!

1-го серпня їдемо в Крим на Red Alert! Ще 3 дні шаленого драйву!!! А потім ще тиждень лаження південно-східним берегом Криму, гори там всякі etc...

А сьогодні їду домів, бо давненько там не був...до зустрічі!

Съогодні великий денъ! Він прийшов! Він нас врятує! Портвас 777!!! Съогодні 7.07.07 його денъ! Вшануймо його,випивши літру цъого чудового напою! Зі святом!

Стараєшся ти бути непримітним
Та й інших помічати так не хочеш
Боїшся власного буття
Не хочеш більше каяття

Блукаєш вулицями міста
Шукаєш чого сам не знаєш
Знаходиш щось та розумієш
Що не потрібно те тобі

Нічого ти не зможе приховати
Та й прагнеш зовсім не того
Ховаєшся в лахміттях нікудишніх
Та може варто поскидати?

Купуєш все, що забажаєш
Та розумієш, що не варто
Ніколи ніч не забуваєш
А день проходить якось марно

Нічний ліхтар, довкола мухи
Шум в голові чи звуки щастя?
Хапаєш подих відчайдушно
Та непомітно так ховаєш

Плетеш невидимий ти кошик
Щоб заховати все потрібне
Та дна у ньому і не буде
Куди сховатись? Чи не треба?

Одвічна ніч і дня лиш крапля
А мух все більше й більше
І шум посилюється втричі
Блукання, муки, щастя...що це?

Якесь незнане відчуття
Проймає все довкола тебе
Забудеш ніч і каяття
Настане раптом і ти втратиш...

Провалишся крізь сон в пітьму
Зіставиш ти картину світу
Та чи воно того вартує
Щоб мучитись довіку там?

Незнане відчуття тебе не покидає
Останнє заховаєш, забудеш і побачиш
Що варто було влізти
В бездонний кошик безнадії

Клубочки почуттів, незвідане бажання
Куди подіти душу чи варте те зізнання?
Забудь ту ніч бездонну
Почни з початку думку

А мухи все літають і заважають спати
Кому це все потрібно?
Чому не можеш встати?
У чому твоя сила?

Залишилась лиш думка
І мухи розлетілись
Блукатимеш довіку
І буде тобі мало...

Прозріння серед ночі
Чи може каяття?
Протри залиплі очі
Обдумай все своє буття

А дивні звуки все звучать
Трясуться руки, ноги терпнуть
Дивуєшся собі та іншим
Чому все просто і водночас складно?

Хто запитає? Хто порадить?
І зради хочеться так сильно
Так хочеться на когось злитись
Та не буває все так просто

Терпкий і гіркуватий присмак
Комок в горлянці став незрушний
Втрачають сенс усі думки
Куди подіти, що залишив?

Тихіше! Може хтось почути!
Не забувай, що ще довкола
Багато хто не може спати
Не забувай, що ти не сам!

І загорнись чимдуж у ковдру
І не показуй все, що маєш
Вони не варті й твого руху
Про подих й мовити не буду

З брехнею живучи, повіриш чи зітхнеш?
Покажеш, що ховаєш? Відкриєшся собі?
Забудеш про що думав? Прокинешся сьогодні?
Про ніч і не згадаєш, а день зросте в уяві...